© Наталя ТИХОЛОЗ «Der Mensch ist, was er isst» (нім. «Людина є те, що вона їсть»), ‒ славетний афоризм німецького філософа Людвіга Фоєрбаха. А відомий французький філософ та кулінар Жан Антельм…
© Богдан ТИХОЛОЗ «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну». Це висловлювання сьогодні у суспільній свідомості міцно асоціюється з величною постаттю митрополита Андрея Шептицького, ба більше, є…
© Богдан ТИХОЛОЗ Ми створені із сновидінь. Вільям Шекспір. «Буря» (переклад Миколи Бажана) У наших снах більш правди, ніж в словах. Вільям Шекспір. «Ромео і Джульєтта» (переклад Ірини Стешенко) Наскільки…
© Наталя ТИХОЛОЗ Серед численних природних ландшафтів (водойма, болото, поле, пустеля, гора, печера тощо) ліс – чи не найзагадковіший топос. Будучи цілком реальним локусом, він водночас є таємничим, навіть містичним…
© Лариса БОНДАР Кандидат філологічних наук, професор кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Історія третя ФРАНЦУЗЬКА ПОМАНА Наприкінці 1883 року Іван Франко написав Уляні…
© Лариса БОНДАР Кандидат філологічних наук, професор кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Історія друга ДРУГА НАРЕЧЕНА «Тричі мені являлася любов», – повідомляє Франко…
© Лариса БОНДАР Кандидат філологічних наук, професор кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка У збірці Івана Франка „Зів’яле листя” є вірш „Тричі мені являлася…
© Наталя ТИХОЛОЗ …Нехай життя – борба, жорстокі, дикі лови, а в сфері духа є лиш різнородність! Іван Франко. “В плен-ері” ХІХ століття – час культурно-національного пробудження України в умовах…
Перед Першою світовою війною у Львові вслід за професором Академічної гімназії, головою гімнастичного товариства “Сокіл-Батько” Іваном Боберським лещетарство (лижний спорт) популяризували його учні, зокрема члени руханково-спортових товариств – Степан Гайдучок,…
© Наталя ТИХОЛОЗ Схилившись о вікно, сиджу я в час вечірний, І зір мій мчить в простір глухий, мрачний, безмірний; І думи в світ летять, в хатки низькі й…