МИТРОПОЛИТ ШЕПТИЦЬКИЙ ТА ІВАН ФРАНКО У СПОГАДАХ СТАРОГО АНТИКВАРА
У Львові на Площі Ринок, 29 до 1936 року була антикварна книгарня Ізидора Гьольцеля, галицького єврея. Ізидор, як син свого батька Марка Гьольцеля та внук свого діда Якова Гьольцеля, був відданий книжковій справі. Їх фірма була відома для всіх інтелектуалів Галичини і називалася «Марек Гьольцель і Син».
Митрополит Андрей Шептицький 
Іван Франко
До 1932 року родина Гьольцель торгувала антикваріатом у Львові на вул. Трибунальській, 14 та 16 (нині вул. Шевська). Частими відвідувачами тут був Митрополит Андрей Шептицький та Іван Франко. Франко знайшов, власне, тут працю невідомого автора, яку приписав Адамові Міцкевичеві та за свої гроші видав у 1913 році під назвою «Wielka utrata». За іронією долі, у підвалах цієї кам’яниці брати Шептицькі будуть переховувати євреїв під час Голокосту. Тут буде діяти швейна фабрика «Солід», яку організує німецький бізнесмен Йоган Петерс, а насправді — ієромонах-студит Іван.
У польськомовній єврейській газеті «Chwila» за 4 березня 1934 р. вдалося знайти спогади Ізидора Гьольцеля «Зі спогадів про бібліофілів» про те, як Шептицький та Франко приходили купувати книжки. Ці спогади менший Гьольцель видав у 1937 році окремою брошурою під тією таки назвою.
На жаль, не вдалося знайти жодної інформації про Ізидора та його нащадків. Де пішов їх земний шлях і яким він був? Можливо Шептицьким вдалося його врятувати їх під час Голокосту і нащадки десь живуть?
Публікуємо фрагменти цих спогадів у власному перекладі з польської мови.
Публікація і переклад з польської Івана МАТКОВСЬКОГО
Ізидор ГЬОЛЬЦЕЛЬ
ЗІ СПОГАДІВ ПРО БІБЛІОФІЛІВ
(Уривки)
…Великий поціновувач книжок архиєпископ Андрей граф Шептицький не раз сидів весь передполудень у нашій книгозбірні на 2-му поверсі на вул. Трибунальській 16, де вибирав цілі стоси книжок, які мандрували пізніше до палацу па пл. св. Юра, 5. Часто казав приносити обважанок (калач) і так хрустячи вибирав книжки. Його Еміненція не забував «старого Марка» і перед своїм вивезенням як заручника у Росію, прислав свого секретаря, який приніс безцінний у тих часах подарунок: велику пачку із продуктами.
Окреме видання 
спогадів 
Ізидора Гьольцеля
Після повернення Його Еміненції до Львова, відвідав Його у архиєпископському палаці. «Шалом Алейхем» — привітав мене цей достойний Муж і великий вчений. «Що поробляє тато Марко?» Звістка про смерть мого тата, дуже засмутила Його Еміненцію. Він добре знав, що старий Гьольцель був до Нього дуже прихильний…
<…>
Відомий український поет Іван Франко був нашим постійним клієнтом. Щоденно приходив до нас «без комірця і краватки» у вишиваній сорочці та цілими годинами шукав стародруки та рукописи у нашій книгозбірні, наспівуючи при цьому різні українські пісні. Автор «Мойсея» також любив згадувати імена всіх своїх різних жидівських знайомих, подекуди звіряючись, що прагне сприяти порозумінню трьох народів, охоче розповідав про своє селянське походження і про довгу свою життєву дорогу із перешкодами, яка вивела селянського сина на світло. Рукопис «Великої втрати», який Іван Франко приписав Адамові Міцкевичу, спричиняючи цим велику полеміку, власне, купив у нашому антикваріаті. Занотував навіть це, коли видав працю, що походить із антикваріату Марка Гольця.
«Культура нині — це бздура» — часто повторював Іван Франко. «Повертаємось назад в розвитку. Боюся, що ще колись будуть палити мої книжки та рукописи, як це бувало у темних часах Середньовіччя!».
Пророцтво великого українського поета тоді не давало віри, але сповнилося на інших книжках і в іншій країні в наші часи….
<…>
Згадую також вже світлої пам’яті Яна графа Шептицького, який збирав рукописи і праці, які проливали світло на історію родини Шептицьких і Фредрів…
Поділитися:
