ФРАНКО У ЦІСАРСЬКОМУ ПАРКУ, або В ГОСТЯХ У ГАБСБУРҐІВ (подорож до Лаксенбурґа)
© Богдан ТИХОЛОЗ
Чи не найбільше мене вражає у феномені Івана Франка…
Це речення може мати так багато варіантів продовження, що можна загубитися! Втім, моя версія дуже проста: чи не найбільше мене вражає у феномені Івана Франка той факт, що він не тільки вмів працювати (жертовно, героїчно, титанічно… ‒ усі ці епітети доречні), а й умів відпочивати (активно, весело, здОрово – і тут усі слова на місці!). «Титан» і «апостол праці» (за формулами двох Михайлів – відповідно Возняка та Грушевського) знаходив час не тільки для пера і книжки, а й для вудки і кошеля ‒ час, щоб підвести очі до неба, помилуватися природою, прогулятися пішки, випити кави з друзями, помандрувати у близькі чи далекі краї, поїхати на рибу чи на гриби … І одне другому не шкодило: навпаки, відпочинок давав наснагу до праці, а творче натхнення визрівало не тільки в кабінетній тиші, а й на лоні природи.
Сьогоднішня історія – саме про одну з таких «розривок», коли стомлений геній дозволив собі перепочити й набратися сили серед лісів та озер. Утім, цього разу було це не в улюблених Карпатах чи рідному Прикарпатті, а… у затишному куточку Віденського лісу!
Його назва – Лаксенбурґ.
* * *
Під час свого найдовшого перебування у Відні (майже 9-місячного, з двома короткими перервами «на ферії» – різдвяні й великодні свята) Іван Франко, схоже, більше часу проводив із книгами, ніж із людьми. Якщо уважно та неупереджено прочитати його листування цієї пори, можна зробити висновок, що всю свою енергію він скерував на написання докторської дисертації. Іноді зустрічався з колегами-славістами, австрійськими політиками та земляками-українцями. Але зрідка випадала й хвиля відпочинку.
У листі до дружини, Ольги Франко (з Хоружинських) від 19 травня 1893 р. її чоловік сповіщав радісну й довгоочікувану новину: він завершив працю над дисертацією і передав для прочитання науковому керівникові, професору Віденського університету Ватрославу Яґичеві. Ймовірно, саме з тієї нагоди Франко дозволив собі невеличку «розривку» і здійснив (разом із одним поляком, особу якого ще треба буде встановити) недалеку мандрівку у чарівну віденську околицю:
«У нас тут погода прекрасна, вчора вечір перепав легенький дощик. У неділю з одним поляком був я в Лаксенбурґу, кілька миль за Віднем, де є величезний цісарський парк і замок цісаря Франца І на острові, довкола обведений ставом. Оглядали замок усередині. Та про се треба усно оповідати, бо писати ніколи. Впрочім, не буваю ніде, переважно сиджу в хаті і роблю. Крім праці (дисертаційної. – Б. Т.), треба було написати свою біографію, і вона вчора забрала мені цілий день».
Лаксенбурґ (нім. Schlosspark Laxenburg) ‒ це палацово-парковий ансамбль на південь від Відня, який через мальовничість називають романтичною казкою Віденського лісу.
Ця чарівна місцина, яка свого часу слугувала мисливським угіддям, спершу належала лордам Лахсенбурґам (Lachsenburg) (звідси й назва), а з XIV століття стала власністю Габсбурґів. Вони облаштували тут розкішний ландшафтний парк зі штучними водоймами, таємничими гротами та елегантними спорудами.
Тут залюбки літувала цісарська родина, гриміли бали, відбувалися рицарські турніри (на спеціально облаштованому полі), зароджувалися історії кохання та народжувалися діти. 🙂
Цікаво, що вже в другій половині ХІХ століття до парку був публічний доступ, і тут вільно могли прогулюватися не тільки члени монаршої родини, а й посполиті громадяни (хоча й не всюди). Погодьтеся: тяжко уявити собі таке десь у Російській імперії ‒ і не лише тогочасній!
Тож Франко, фактично проскрибований у себе в Галичині поет і політичний діяч радикальних поглядів, та ще й обтяжений кількома арештами і навіть тюремними увʼязненнями, вільно собі прогулявся затишними алеями цісарського парку і таким чином, можна сказати, побував «в гостях у Габсбурґів», хоча безпосередньо з ними, звісно, так і не зустрівся (треба сказати, й не прагнув). Хтозна – може, саме в той час у Лаксенбурґу відпочивав хтось із членів імператорської фамілії…
Саме тут, між іншим, народився «вічний цісар» Франц Йосиф І (1830–1916) («Der ewige Kaiser» – так називається виставка до ювілею імператора Австро-Угорщини, 100-річчя від дня смерті якого відзначають цьогоріч), а також двоє з чотирьох його дітей: донька Ґізела (1856–1932) та єдиний син – крон-принц Рудольф (1858–1889), який трагічно загинув за таємничих обставин (але це вже цілком інша історія).
Тут любила проводити час (особливо навесні і влітку) і легендарна Сісі – Єлизавета Баварська (1837‒1898), імператриця Австрії і дружина Франца Йосифа І. Мабуть, не всі знають, що саме її памʼяті був присвячений львівський костел Ельжбети недалеко від головного двірця (залізничного вокзалу), закладений 1903 року за участі найяснішого цісаря (тепер церква святих Ольги та Єлизавети УГКЦ).
Між іншим, саме тут, у Лаксенбурґу, Сісі з чоловіком провели і свій медовий місяць.
Перебуваючи в столиці Австрії, і собі вирішив помандрувати Франковими слідами та відвідав Лаксенбург. Сьогодні це невеличке містечко поблизу Відня (фактично, село з менш ніж 3 тисячами мешканців, що віддавна має особливий статус «ярмаркової комуни»).
Сюди нескладно дістатися громадським транспортом чи на власному авто (приблизно півгодини їзди від середмістя Відня).
Маршрут із середмістя Відня до Лаксенбурґу
На зупинці зустрічає невелике погруддя улюбленого «вічного цісаря», позбавлене зайвої помпезності.
Тепер Лаксенбурґ – місце відпочинку віденців, місцевих мешканців та туристів – численних, хоч і не занадто – нелегко ж бо відірватися від спокус австрійської столиці!
Там і нині – «величезний цісарський парк і замок цісаря Франца І на острові, довкола обведений ставом».
Територія парку і справді величезна – 250 гектарів!
При вході (вартість 2,30 євро) привітно майорить рідний синьо-жовтий прапор. Утім, це прапор Нижньої Австрії (Niederösterreich) – достоту такий самий, як наш державний. Що не кажіть, а між нашими двома країнами дуже багато спільного!
Відвідувачів зустрічають величні леви (близькі родичі львівських 🙂 ).
Недалеко від входу розташовано Старий Замок – досить скромну споруду, що стоїть на місці колишнього мисливського будиночка Лахсенбурґів, а теперішнього вигляду набула у ХVІІІ столітті. Сьогодні тут Кіноархів Австрії, один з найбільших у Європі.
Парк розбито наприкінці ХVІІІ ст. в англійському ландшафтному стилі. Мінімум геометрії, максимум природності.
На озері з кількома мальовничими острівцями плавають човники й катамарани.
На одному з таких острівців (до речі, рукотворному – штучно насипаному серед озера) поміж зелені заховався невеликий, але дуже милий і затишний замок у романтичному стилі – Франценсбург (нім. Franzensburg).
Ця казкова споруда була збудована на зламі XVIII-XIX століть за наказом першого імператора Австрії Франца І (1768–1835; як останній імператор Священної римської імперії німецької нації та німецький король він відомий також під династичним номером Франц ІІ).
Монарх забажав отримати точну копію середньовічного замку в мініатюрі. Будівництво було завершене 1836 року. І, схоже, імператорський задум таки було зреалізовано. Неоготичні ворота і вікна, башти і внутрішні дворики, стилізовані фортечні мури і розкішні інтерʼєри, збережені до нашого часу, ‒ усе це вабить сюди відвідувачів.
У замку працює невеликий ресторан із простою і не занадто дорогою кухнею. Тут можна скуштувати традиційні австрійські страви – знаменитий віденський шніцель чи «рваний» млинець ‒ улюблену страву цісаря Франца Йосифа І.
Тераса зі столиками розташована просто над озером.
Поруч плавають качки й лебеді, у воді де-не-де скидається велика риба.
Через озеро курсує невеличкий пором.
Всюди чисто, свіжо і зелено. І при цьому якось просто, не пафосно. Чудове місце для відпочинку та романтичних здибанок.
Тут можна покататися на човні, помилуватися краєвидами з башт замку чи готичних мостів, влаштувати пікнік, просто прогулятися романтичними алеями або й сховатися від сторонніх очей між дерев та кущів 🙂 .
Не дивно, що Франкові там сподобалося. Та й словами усього не перекажеш – краще погляньте бодай мої не надто вдалі фото.
Моя рекомендація: якщо трохи змучилися од Відня, але не маєте занадто багато часу на дальші подорожі, – завітайте в Лаксенбурґ. Якщо Ви любите природу і прості життєві радощі – Вам обов’язково сподобається, як і нам із Франком! 🙂
Поділитися:
